УДК:616.6-022-08

КЛІНІЧНА  ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРЕПАРАТУ  КАГОЦЕЛ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ HSV-ІНФЕКЦІЇ І-ІІ ТИПУ

ТА  ЙОГО ВПЛИВ НА ПРОДУКЦІЮ  ІL-12 ІL-15 ІL-18.

Деркач  М.І.*, Курченко А.І.*, Драннік Г.М**

*Національний  медичний університет  ім. О.О. Богомольця , кафедра клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики.

** ДУ „Інститут  урології АМН України”

Ключові слова: герпетична інфекція, цитокіни, Кагоцел .

Множинними дослідженнями  показано, що вірусами простого герпесу інфіковано від 65 до 90 % населення планети. За даними ВООЗ, смертність, обумовлена герпетичною інфекцією (ГІ)  займає друге місце після грипу. Не дивлячись на прогрес в розумінні патогенезу  ГІ, пошук методів сучасної діагностики і лікування ГІ досі залишається актуальним. Відомо, що імунні реакції відіграють важливу роль в розвитку герпетичної інфекції (ГІ), клінічних проявах і реактивації вірусу простого герпесу.[2,3] В даний час герпес розглядається, як інфекційне (набуте) захворювання імунної системи, при якому довготривала персистенція вірусу  вражає основні клітини імунологічного спостереження, що призводить до функціональної недостатності  і сприяє формуванню імунодефіциту. [1]

Найскладнішим питанням при використанні імуномодуляторів є  правильна оцінка доцільності призначення імунокоригуючого лікування й прогнозування його ефективності при кожному конкретному випадку, у тому числі і при інфекційних захворюваннях з персистенцією збудника.

Перспективним препаратом  з числа індукторів  інтерферону є  новий для України препарат Кагоцел. Він є високомолекулярним з'єднанням, синтезованим на основі натрієвої солі карбоксиметилцелюльози і низькомолекулярного природного поліфенолу, виділеного з бавовника. Експериментальні дослідження показали, що Кагоцел володіє радіопротективним, противірусним, антибактеріальним та імуномодулюючими властивостями. Показана висока ефективність Кагоцелу в комплексній, а також в монотерапії урогенітального хламідіозу та герпесу [1]

Існуючі дані літератури  свідчать про властивість Кагоцелу індукувати продукцію інтерферонів –α, -β. В останні роки показано, що для розвитку «якісної імунологічної відповіді»  важливу роль відіграють  цитокіни ІL-12 ІL-15 ІL-18. Разом з тим, даних   про продукцію вище вказаних цитокінів у хворих  з частими рецидивами HSV – інфекції, а також здатність Кагоцелу індукувати їх продукцію в літературі ми не зустрічали.

Мета дослідження вивчити клінічну ефективність  препарату Кагоцел в комбінованому лікуванні та його вплив на in vitro продукцію IL-12, IL-15, IL18 клітинами мононуклеарно- макрофагального ряду.

Для проведення дослідницької роботи були виділені наступні завдання:

1. Визначити особливостей клінічного перебігу рецидивного простого герпесу.

2. Дослідити продукцію цитокінів IL-12, IL-15, IL18 у хворих з різною частотою ВПГ –інфекції.
3. Дослідити in vitro функціональної активності мононуклеарних клітин хворих на HVS-інфекцію по продукціі цитокінів IL-12, IL-15, IL-18 під впливом препарату Кагоцел.
4. Оцінити клінічну ефективність та безпечність застосування препарату Кагоцел в комплексному лікуванні HSV-інфекції.

5. Вивчити вплив  комбінованої терапії хворих на HSV-інфекцію з використанням препарату Кагоцел на функціональну активність мононуклеарів за in vitro продукцією цитокінів, IL-12, IL-15, IL-18.

Матеріали та методи

Для вирішення  поставлених завдань   були використані  такі методи: - збір  анамнезу та об’єктивний  огляд хворих; - проведення  ПЛР (полімеразної  ланцюгової реакції); - проведення ІФА  (імуноферментного  аналізу); - скрінінгова  оцінка імунологічного стану (імунограма); -рівень сироваткових цитокінів  (IL-12, IL-15, IL-18 та in vitro спонтанної та індукованої продукції цитокінів мононуклеарними клітинами периферійної крові визначали за допомогою твердофазного імуноферментного аналізу (ELISA). Для визначення концентрації цитокінів використовували комерційні  набори тест-систем фірм “IMMUNOTECH”,  “DIACLONE”, (Франція)  та “Biosours ”, (США) .

Для вивчення властивості мононуклеарних клітин продукувати цитокіни отримували культуральне середовище відповідно запропонованої методики. Виділені на стандартному градієнті фікол-верографіну (1,076-1,078) мононуклеарні клітини переферичної крові відмивали тричі в середовищі 199 і ресуспендували в культуральному середовищі  RPMI-1640, яке містить 10% ембріональної телячої сироватки, 40 мкг/мл гентаміцину, 5х10 М 2-меркаптоетанолу і 3% L-глютаміну. Клітинну суспензію в концентрації 1,5х10 кл/мл інкубували 24 години в СО2-інкубаторі при 37оС без стимулюючого агенту  і в  присутності фітогемаглютиніну (50 мкг/мл). З закінченням терміну  інкубації клітини осаджували центрифугуванням при 1600 об/хв. Протягом 10 хвилин збирали супернатанти і зберігали  до тестування при -20оС.

Вміст цитокінів в супернатантах визначали  за допомогою імуноферментного методу, відповідно методиці  запропонованої виробником. В планшети з 96-лунок додавали по 100 мкл “нульової дози” з набору у відповідні лунки для побудови стандартної кривої. В решту лунок додавали по 50 мкг досліджуваного  культурального середовища. Потім у кожну лунку вносили по 25 мкл кролячих поліклональних антитіл. Планшети інкубували при кімнатній температурі протягом 3 годин. Лунки 5 разів ретельно промивали буферним розчином і видаляли залишки промиваючої рідини.  Після промивання в кожну лунку добавляли по 50 мкл кон’югату кролячих антитіл і лужної фосфатази. Інкубацію проводили при кімнатній температурі протягом 45 хвилин. Повторювали  промивання планшети п´ять разів і вносили в кожну лунку по 200 мкл приготовленого хромогенного агенту. Після останньої 20-хвилинної інкубації проводили визначення оптичної щільності стандартів і досліджуваних зразків культурального середовища за допомогою імуноферментного аналізатора “STAT-FAX-303 PLUS” (США) при довжині хвилі в 492 нанометри.

Для достовірної оцінки результатів калібрування стандартна крива при побудові повинна бути лінійною і вказувати на прямопропорційний  характер між рівнем концентрації цитокінів в супернатанті і оптичній щільності. Отримані результати вираховували шляхом їх інтерполяції з отриманою кривою.

Отримані кількісні результати статистично  оброблялись за допомогою  комп’ютерної програми Microsoft Excel.

Межі  нормальних значень  вказаних параметрів були отримані на основі результатів  дослідження 35 здорових донорів  відповідного віку.

Для визначення IL-12, IL-15, IL-18 використовували тест-системи фірм “IMMUNOTECH” і  “DIACLONE” (Франція) та “Biosours” (США).

Отримані  результати та обговорення

За період з  2005 по 2009 роки під  спостереженням  знаходилось 120 хворих з різними клінічними формами (рецидив та ремісія захворювання) герпетичної інфекції, які перебували на лікуванні в поліклінічному відділенні ДУ «Інститут урології АМН України» м. Київ  та Центрі клінічної імунології, обласної клінічної лікарні м. Івано-Франківськ. Досліджувану групу склали винятково дорослі люди від 19 до 55 років (73,33 % – жінки, 26,67 % – чоловіки). Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб аналогічного віку, які не хворіли на герпес.

Усі обстежені хворі з проявами латентної  інфекції (ремісія) та морфологічними проявами інфекції (рецидив) були поділені на 2 групи. Першу групу (60 осіб) складали хворі з частотою рецидивів в анамнезі від 1 до 6 разів на рік включно (≤ 6); другу групу (60 осіб) складали хворі з тяжким ступенем перебігу захворювання та частотою рецидивів в анамнезі більше 7 разів на рік (≥ 7).

Діагноз рецидивної HSV-інфекції був виставлений  на підставі клініко- лабораторних даних: 1) характерної клінічної картини, анамнезу життя та захворювання; 2) дослідження  наявності збудника у вогнищі ураження методом полімеразної ланцюгової реакції; 3) дослідження специфічних антитіл до вірусу простого герпесу І та ІІ типу у сироватці крові. Обстеження хворих проводилося в період рецидиву захворювання до лікування, після курсу лікування та в період ремісії захворювання.

1. Клінічна характеристика  обстежених  хворих.

Всі хворі були поділені на дві дослідні групи: І групу склали 30 осіб з легким та середнім ступенем тяжкості захворювання, клінічні прояви герпесвірусної інфекції у яких спостерігалися ≤ 6 разів на рік. ІІ групу склали 30 осіб з тяжким ступенем захворювання, клінічні прояви герпесвірусної інфекції у яких спостерігалися ≥7 разів на рік. Контрольну групу склали 30 здорових донорів, які не хворіли на герпес.

Вивчення  розподілу пацієнтів залежно від ступеня тяжкості показало, що найчастіше виявлений середній ступінь тяжкості перебігу захворювання - 58 особи (49,5%), менше зустрічався легкий - 24 осіб (14,3%) та тяжкий – у 38 осіб (36,2%) (таблиця 1.1.)

Таблиця 1.1.

Розподіл обстежених хворих різних вікових груп залежно від ступеня тяжкості перебігу захворювання (абс, %)

Аналіз  ступенів тяжкості перебігу рецидивного герпесу  залежно від віку виявив деяку тенденцію  до зменшення ступеня  тяжкості проявів  HVS-інфекції  залежно від віку.

Рецидиви  простого герпесу  зазвичай виникали внаслідок  переохолодження (23,81%), перенесених застудних  захворювань (ГРЗ, ГРВУ) (8,57%), а особливо загострення  загальносоматичних захворювань (30,48%) та різкої зміни клімату (7,62%). Досить часто (7,62%) рецидив простого герпесу виникав від поєднаної дії декількох факторів, що можна пояснити більш різким зниженням реактивності організму. Після лікування у стоматолога чи гінеколога рецидив виникав у 4,76%, що можливо пояснити травмуванням слизової оболонки, та у медичного персоналу – у 2,86% в результаті порушень правил асептики та антисептики.

Продромальні  явища у вигляді  загального підвищення температури, ознобу, головного болю, погіршення самопочуття та свербіння, пощипування, болю, набряку  в ділянці ураження напередодні та під час рецидиву були виявлені у 55,2% хворих з легким ступенем перебігу, у 76,2% хворих – з середнім, та у 85,4% хворих з тяжким ступенем перебігу.

100% хворих при всіх  ступенях тяжкості  захворювання відмічали  біль в ділянці  ураження, який характеризували як пекучий – 47,5% хворих, як свербіння – 62,5% хворих. Рецидиви супроводжувались явищами інтоксикації у 100% хворих з тяжким ступенем перебігу, у 72,5% хворих з середнім ступенем, і у 43,4% хворих з легким ступенем перебігу.

Значний вплив на ступінь тяжкості перебігу захворювання та тривалість рецидиву мав обсяг ділянки ураження (табл. 1.2. )

Таблиця 1.2.

Частота і тривалість рецидивів  залежно від обсягу ураження

Аналізуючи  вищенаведені дані, можна відмітити, що від частоти  рецидивів залежить їх тривалість, перебіг, обсяг ділянки вогнища ураження і його розповсюдженість. Тобто чим частіше виникає рецидив, тим більший обсяг ділянки вогнища ураження і триваліший перебіг захворювання. Зі збільшенням ступеня тяжкості перебігу захворювання простежується зростання частоти поєднаних уражень при тяжкому ступені в порівнянні з легким, де уражується зазвичай одна ділянка. Такий розподіл мав вплив на вираженість загальних симптомів захворювання і продромальних явищ, болю, інтоксикації.

У всіх хворих простим  герпесом відмічається сезонність захворювання. Найчастіше рецидиви виникають навесні - 50,48% та восени - 24,76%, менше  літом– 10,48% та зимою  – 14,28% .

Для уточнення діагнозу було проведено ПЛР-дослідження  із ділянки ураження, яке підтвердило 100% точність у виникненні захворювання HVS- І та ІІ типу. По визначенні рівнів специфічних високоавідних IgG в сироватці крові методом ІФА був підтверджений рецидивний перебіг простого герпесу.

Аналізуючи вище  вказане бачимо, що  у віковій групі від 18 до 29 років кількість осіб жіночої статі, хворих на HVS-інфекцію, переважає над кількістю чоловіків, та визначається тенденція до зростання ступеня тяжкості перебігу в залежності від віку; зі збільшенням давності виникнення захворювання на HVS від 1-2 років до 5-10 років також зростає ступінь тяжкості перебігу захворюванням; чим раніше в молодшому віці виникає захворювання, тим більша ймовірність розвитку тяжкого ступеня захворювання.

2. Дослідження особливостей  продукції ІL-12 ІL-15 ІL-18 у хворих на  HSV-інфекцію.

В останні роки з’явились  дані про те, що  в регуляції цитотоксичної  активності натуральних  кіллерних клітин провідну роль відіграють цитокіни, а саме IL-12,  ІL-15 та IL-18, якими визначається рівень та напруга противірусного імунітету, а також якісність  формування клітинної  і гуморальної ланок  вродженого та набутого імунітету.[8]

Важливим етапом  початку елімінації  вірусів є активація  клітинних чинників  системного імунітету.  Цей процес  характеризується  посиленням функціональної активності макрофагів, NК-клітин і цитотоксичних Т-лімфоцитів (CTL), зв'язаний з посиленням продукції клітинами цитокінів IL-12, IL-15 та IL-18, що безпосередньо стимулюють  розвиток клітинної імунної відповіді. При цьому NК-клітини є центральним клітинним компонентом вродженого імунітету, здатним контролювати інфекційний процес і здійснювати першу лінію захисту як безпосередньо проти вірусів, так і щодо  вірус-трансформованих клітин організму. [9,10]

У зв'язку з  цим особливий  інтерес викликає вивчення у хворих на герпес - вірусну інфекцію рівнів продукції мононуклеарами периферичної крові IL-15, здатного збільшувати  цитотоксичний потенціал NК-клітин за рахунок посилення (у співдружності з IL-12) секреції IFN-γ.

Окрім того, великої уваги заслуговує продукція клітинами хворих IL-18, який також є синергістом деяких ефектів IL-12, особливо пов'язаних з індукцією синтезу IFN-γ.

Відомо  також, що IL-12 є ключовим цитокіном, який  сприяє диференціюванню  “наївних” Т-хелперів у напрямку Т-хелперів першого типу (Тh1) і служить основним посередником в міжклітинній взаємодії антигенпредставляючих клітин і лімфоцитів.[11]

У результаті дослідження  виявили, що в  I групі хворих  клінічні прояви  герпес-вірусної  інфекції, рецидив  хвороби у яких спостерігалися ≤ 6 разів на рік, спонтанна продукція IL-12 мононуклеарами периферійної крові знаходилася на рівні  11,2±1,02 pg/ml. При індукції мітогеном рівень  продукції IL-12 клітинами підвищувався,  досягаючи показників 15,3±1,06 pg/ml(р<0,05). ( Рис.2.1.)

Рисунок 2.1. Продукція in vitro IL-12 мононуклеарними клітинамиу хворих з герпес-вірусною інфекцією а) I група - хворі з рецидивами захворювання менше 6 раз на рік; б) II група - хворі з рецидивами захворювання більше 7 разів на рік.

Як видно з Рис. 2.1., у II групі хворих клінічні прояви герпес - вірусної інфекції у яких спостерігалися більше 7 разів на рік, спонтанна продукція IL-12 мононуклеарними клітинами периферійної крові in vitro склала 8,6±0,62 pg/ml. При додаванні мітогену індукована продукція клітинами IL-12 дорівнювала 10,4 ±0,78 pg/ml (р<0,05).  Тобто спонтанна та індукована продукція   IL-12 у хворих ІІ групи була достовірно знижена.

Як з'ясувалося  в процесі дослідження,  в I групі пацієнтів спонтанна продукція  IL -15 мононуклеарними клітинами периферійній крові в системі in vitro склала 65,1±0,9 pg/ml. При додаванні мітогену ФГА продукція клітинами IL-15 підвищилася до 88,4±1,7 pg/ml. (р<0,05) (Рис. 2.2.).

Рис 2.2. Продукція in vitro IL-15 мононуклеарними клітками у хворих з герпес-вірусною інфекцією а) I група - хворі з рецидивами захворювання ≤ 6 раз на рік; б) II група - хворі з рецидивами захворювання ≥ 7 разів на рік.

Як видно з Рис  2.2,  в другій  групі хворих спонтанна  продукція IL-15 склала 14,8±0,9 pg/ml. Під впливом дії мітогену in vitro клітинна продукція інтерлейкіну збільшувалася і складала 16,0±0,6 pg/ml (р<0,05).

Спонтанна продукція  IL-18 мононуклеарними клітинами хворих I групи в культурі складала  58,4±0,7 pg/ml. Додавання мітогену ФГА збільшувало рівень IL-18 до 71,3±0,7 pg/ml (р<0,05). ( Рис 2.3)

Рис. 2.3  Продукція IL-18 мононуклеарними клітками  in vitro у хворих з герпес-вірусною інфекцією а) I група - хворі з рецидивами захворювання ≤ 6 раз на рік; б) II група - хворі з рецидивами захворювання ≥ 7 разів на рік.

Як видно з Мал. 2.3, у хворих з герпес-вірусной  інфекцією II групи спонтанна продукція клітками IL-18 була зменшена і знаходилася в межах  20,1±0,9 pg/ml. Мітогеніндукована продукція IL-18  в цій групі хворих складала 22,5±1,0 pg/ml (р<0,05).

Таким чином, наші  дані вказують  про знижену продукцію  клітинами моноцитарно-макрофагального  ряду  ІL-12 ІL-15 ІL-18 у хворих на  HSV-інфекцію, а особливо у пацієнтів з часто рецидивуючою формою перебігу (ІІ група).

3. Дослідження in vitro функціональної активності мононуклеарних клітин хворих на HVS-інфекцію по продукціі цитокінів IL-12, IL-15, IL-18 під впливом препарату Кагоцел.

Пошук нових імунотропних препаратів, яким властиві якості посилювати противірусний і протипухлинний захист організму продовжується.

Доведено, що серед цитокінів, які продукують клітини імунної системи, противірусний ефект належить інтерферонам. Існує багато фармпрепаратів, діючою основою яких є саме інтерферони та продемонстрована ефективність при лікуванні HVS-інфекції. Але є певна точка зору стосовно того, що більш фізіологічним для людини є застосування не екзогенного інтерферону, а так званих індукторів інтерферону.

В останні роки  серед цього класу  препаратів з’явився  новий представник  під назвою Кагоцел,  механізм дії якого  вказує на здатність  до індукції інтерферонів. Враховуючи дані проведених досліджень, Кагоцел є одним з препаратів, який має вплив на функцію кілерних клітин, як основних клітин імунобіологічного нагляду. Але поки ще не відомо, як цей індуктор інтерферонів здатний впливати на продукцію цитокінів в умовах in vitro у хворих з різною частотою рецидивів вірусу простого герпесу.

У зв’язку з цим, метою роботи було вивчення in vitro динаміки продукції цитокінів (IL-12, IL-15, IL-18) мононуклеарними клітинами периферичної крові хворих на HVS-інфекцію, що мають різну частоту рецидивів клінічних проявів захворювання під впливом дії препарату Кагоцел.

Під нашим спостереженням  знаходилися 2 групи  пацієнтів: I групу  склали 30 осіб, клінічні  прояви герпес-вірусної  інфекції, у яких  спостерігалися  менше 6 разів на  рік; II групу склали 30 осіб, клінічні прояви  герпес-вірусної  інфекції, у яких  спостерігалися більше  7 разів на рік.

При оцінці здатності  мононуклеарних клітин крові продукувати  той чи інший цитокін  враховували, як спонтанну, так і індуковану препаратом Кагоцел  продукцію цитокіну in vitro у дослідних групах хворих, що дало можливість більш точніше охарактеризувати функціональний стан клітин.

Показники спонтанної та індукованої  продукції цитокінів  отриманих у хворих з рецидивами  герпетичної інфекції ≤ 6 разів на рік та ≥ 7 разів на рік представлені в табл.3.1.

Таблиця 3.1.

Показники спонтанної та індукованої  Кагоцелом продукції in vitro цитокінів мононуклеарними клітинами хворих на рецидивний простий герпес

Примітка*- вірогідна відмінність  відносно показників  у хворих І групи  (p <.0,05 )

Таким чином, як свідчать результати наведені у табл. 3.1.,  додавання препарату Кагоцел в культуру мононуклеарних клітин призводило до вірогідного збільшення синтезу цитокінів (IL-12, IL-15, IL-18) у хворих з частотою рецидивів ≥ 7 разів на рік, що може бути використано в клінічній практиці як позитивний імунорегуляторний ефект. Ці дані свідчать не тільки про інтерферон-індукуючі властивості Кагоцелу та його здатність підвищувати продукцію цитокінів, синтез яких був порушений у пацієнтів ІІ дослідної групи.

4. Клінічна ефективність  та безпечність  застосування препарату  Кагоцел в комплексному  лікуванні HSV-інфекції.

Завданням даного підрозділу було визначення терапевтичної  ефективності комбінованого  етіотропного лікування із застосуванням препарату Кагоцел.

Всім хворим з першого дня проявів захворювання було призначено терапію, що включала до свого складу як Ацикловір в монотерапії (у 30 пацієнтів І та 30 пацієнтів ІІ дослідної групи) та комбінацію препаратів Ацикловір і Кагоцел (у 30 пацієнтів І та 30 пацієнтів ІІ дослідної групи відповідно). Хворих розпреділяли методом випадкової вибірки. Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб аналогічного віку, які не страждали на герпес.

Аналізуючи  результати дослідження виявили, що під впливом базисної терапії герпесвірусної інфекції препаратом Ацикловір та комплексного лікування із застосуванням препарату Кагоцел у пацієнтів І та ІІ дослідної групи відбулося зменшення наступних клінічних проявів простого герпесу – еритеми, набряку, везикульозних висипів, шкірного свербежу, а також розміру вогнищ враження.

Виразний  позитивний клінічний  ефект від проведеної комплексної терапії  відмічався вже наприкінці 3-ї  доби. Зникання симптомів захворювання мало наступну послідовність: еритема, набряк - кінець 1-ї доби; везикульозні висипи  - 2-3 доба; утворення та відпадання кірок – 4-5 доба.

Повна клінічна ефективність при комплексній  терапії з використанням  імунотропного препарату  Кагоцел відмічена у хворих І та ІІ групи  наприкінці 5-ї доби. Після завершення прийому Кагоцелу в усіх пацієнтів було досягнуто стійку клінічну ремісію. Виразна позитивна динаміка щодо клінічних ознак простого герпесу  (нівелювання місцевої симптоматики) при здійсненні базисної терапії помічено на 8-9-й день.

З результатів клінічного спостереження, можливо  простежити, як змінювався стан хворих за основними  суб’єктивними даними. Так, у пацієнтів, які паралельно з противірусним лікуванням отримували імунотропний препарат Кагоцел  значний та помірний свербіж зникав вже після третього дня спостереження, а цілковита відсутність даної скарги зафіксована на 7-й день. У контрольній групі хворих , що отримували тільки Ацикловір, слабкий свербіж помічався пацієнтами у терміни до 2-3 тижнів.

Аналогічна  ситуація складалася і щодо почуття  болю у місцях локалізації  елементів висипки: при монотерапії  препаратом Ацикловір (контрольна група) хворі в  середньому на 2 дні  триваліше скаржилися на наявність болю, ніж це було зафіксовано  у пацієнтів дослідних груп. Тільки у ІІ групі  всі пацієнти переставали скаржитися на біль, починаючи з 7-го дня.

При використанні комбінованої терапії, висока інтенсивність  печії у пацієнтів  І та ІІ групи виявлялася протягом перших двох днів лікування, на 3-й  день у абсолютної більшості осіб вона не спостерігалася чи була слабкою, в той час, як у групі контролю, що отримували тільки Ацикловір це стосувалося тільки 48% хворих. Винайдена різниця повністю зникає лише на третьому тижні від початку терапії рецидиву простого герпесу.

Таким чином, введення хворим препарату Кагоцел  у комплексі з  прийомом  Ацикловіру призвело до виразного  покращення самопочуття  хворих вже наприкінці третьої доби, остаточне нівелювання симптомів відбулося протягом 5-7-ї доби, у той час, як у контролі це спостерігалося лише наприкінці 7-ї та на 7-9-у добу відповідно.

Почервоніння  та набряк шкіри зникали  у хворих, що лікувалися комплексно (Ацикловір  та Кагоцел), на третю  добу. За лікування  виключно противірусним  препаратом (Ацикловір) – група контролю – в цей час тільки четверта частина пацієнтів не мала даних симптомів, але виразність ознак знизилася, їхнє остаточне подолання тривало протягом двох та більше тижнів.

У період прийому комбінованої терапії, значна виразність везикульозної екзантеми  була характерною для хворих І та ІІ дослідних груп тривалістю не більше 2 днів, а у контрольній групі – до кінця першого тижня терапії. Остаточний позитивний ефект – зникання елементів - вимагав у осіб, що отримували комплекс Ацикловір - Кагоцел, 3-7-денного терміну, а на тлі монотерапії Ацикловіром – удвічі тривалішого часу. Привертає увагу швидкий, майже абортивний, варіант зворотного розвитку елементів у осіб із слабкою та помірною інтенсивністю висипів на тлі імунокорегуючої терапії препаратом Кагоцел на відміну від групи контролю.

Підсумовуючи  дані щодо впливу характеру  лікування на основні  клінічні ознаки рецидиву герпетичної інфекції, слід відмітити суттєве  прискорення динаміки згаданої симптоматики, що зафіксовано при  застосуванні комплексної  терапії з препаратом Кагоцел у якості імунотропного засобу.

Протягом 6 місяців від завершення курсу лікування  було виявлено 13 рецидивів  у 9 хворих І дослідної  групи та 16 рецидивів  у 11 хворих ІІ дослідної  групи. У групах контролю, що отримували Ацикловір  в монотерапії   41 епізод спостерігався  у 24 осіб І групи контролю та 50 епізодів у 21 хворого ІІ контрольної групи.  В середньому кількість випадків рецидиву захворювання в І групі складає 1,4±0,6 випадка на 1 хворого, а ІІ групі – 1,4±0,3, що було вірогідно нижчим за показники попереднього півріччя (перед терапією) – 2,6±0,8 та 4,8±1,2 епізоди на 1 пацієнта відповідно. У контрольних групах, після монотерапії Ацикловіром ці параметри склали 1,7±0,7 і 2,3±0,9 випадок на 1 особу відповідно (при співставленні із періодом до лікування – р<0,05).

Безпечність застосування  препарату Кагоцел пацієнтам дослідної групи контролювалася як на рівні фіксації суб’єктивних даних (цілеспрямоване, багаторазове опитування), так і результатів оглядів хворого, а також переносимість препарату аналізувалася за результатами лабораторних досліджень.

В контексті зазначеного  вище контролю було зафіксовано наявність  лише 2 випадків нестійкої (протягом 2-2,5 годин) субфебрильної  температури (37,2-37,4°С) у пацієнтів із генітальною формою персистуючої HSV-інфекції на тлі прийому препарату Кагоцел. Це відбулося на 2-ий день від початку лікування і купувалося без застосування медикаментів.

Оцінка  результатів загальноклінічного дослідження крові  свідчить про відсутність  негативної дії лікування  із застосуванням препарату Кагоцел на дані параметри у хворих на рецидивуючу герпетичну інфекцію.

Таким чином, на основі вивчення  клініко- лабораторної ефективності  та переносимості комплексного  лікування хворих з часто рецидивуючою  герпетичною інфекцією використовуючи  препарат Кагоцел отримані  дані підтвердили безпечність використання Кагоцелу  пацієнтами з хронічною рецидивуючою герпетичною інфекцією.

5. Вплив комбінованого  лікування  (Ацикловір  +Кагоцел) на  in vitro продукціюІL-12 ІL-15 ІL-18 у хворих на HSV-інфекцію.

Порівняльні величини in vitro спонтанної продукції  цитокінів у хворих на HSV-інфекцію І групи до та після лікування препаратом Кагоцел представлені в табл. 5.1

Таблиця 5. 1

Показники in vitro спонтанної продукції  цитокінів у хворих на

HSV-інфекцію І групи після лікування препаратом Кагоцел

*Примітка: р<0,05 вірогідно в порівнянні з показниками в контрольній групі

Як  показано в таблиці, рівень in vitro продукції цитокінів мононуклеарними клітинами периферійної крові хворих на HSV- інфекцію І групи після проведеної комбінованої терапії з використанням препаратів Ацикловір та Кагоцел становив для ІL-12 (25,4±2,4 pg/ml);  ІL-15 (97,6±1,2 pg/ml) та ІL-18 (87,3±1,5 pg/ml)  відповідно. Дані показники були вірогідно вищі, ніж у групі до лікування та групі хворих, що отримували тільки етіотропне лікування препаратом Ацикловір.

Порівняльні величини in vitro продукції цитокінів у хворих на HSV-інфекцію ІІ групи після лікування препаратом Кагоцел представлені в табл.5.2

Таблиця. 5.2.

Показники in vitro спонтанної продукції  цитокінів у хворих на

HSV-інфекцію ІІ групи після лікування препаратом Кагоцел

*Примітка: р<0,05 вірогідно в порівнянні з показниками в контрольній групі

Як показано в таблиці, рівень in vitro спонтанної продукції цитокінів мононуклеарними клітинами периферійної крові хворих на HSV-інфекцію ІІ групи після проведеної комбінованої терапії з використанням препаратів ацикловір та Кагоцел становив для ІL-12 (14,8±1,8 pg/ml);  ІL-15 (22,3±2,06 pg/ml) та ІL-18 (34,5±4,3 pg/ml)  відповідно, рівні яких були вірогідно збільшені за відношенням до аналогічних показників в групі хворих, що приймали тільки ацикловір та   в два рази перебільшували показники в групі до лікування.

Таким чином, на основі вивчення  клінічної ефективності та переносимості  комплексного лікування хворих  з часто рецидивуючою герпетичною  інфекцією використовуючи препарат  Кагоцел отримані  дані підтвердили  безпечність використання Кагоцелу  пацієнтами з хронічною рецидивуючою герпетичною інфекцією. Запропонована схема лікування може бути рекомендована для широкого використання в клінічній практиці  в лікуванні хворих з часто рецидивуючою герпетичною HSV - інфекцією. 

Висновки:

1. У хворих, клінічні прояви герпес-вірусної інфекції, у яких спостерігалися ≥ 7 разів на рік, спонтанна та  індукована продукція IL-12, IL-15 і IL-18  мононуклеарами периферичної крові вірогідно знижена.
2. Кагоцел в умовах іn vitro вірогідно підвищуєпродукцію IL-12, IL-15 і IL-18 мононуклеарними клітинами периферичної крові хворих на часто рецидивуючу герпетичну  інфекцію.
3. Використання комплексної терапії (Ацикловір +Кагоцел) є ефективною та безпечною у лікуванні хворих з часто рецидивуючою герпетичною інфекцією.
4. У хворих з різною частотою HVS-інфекції І-ІІтипу після комбінованої терапії з використанням препаратів Ацикловір та Кагоцел спостерігалося збільшення показників спонтанної продукції мононуклеарами крові цитокінів ІL-12, ІL-15  та ІL-18.

Отримані результати  стосовно  властивості Кагоцелу корегувати продукцію IL-12, IL-15, IL-18 в доповнення до його інтерферон-індукуючої дії, розширює розуміння щодо механізмів дії Кагоцелу, а також пояснює його високу ефективність при лікуванні HSV- інфекції І та ІІ типу, особливо хворих з часто рецидивуючим перебігом. 

Список  використаних джерел:

1. Дранник Г. Н. Клиническая иммунология и аллергология : учебное пособие / Г. Н. Дранник. - К. : ООО Полиграф плюс, 2006. - 482 с.
2. Гутиєв О. Л. Хвороби, що передаються статевим шляхом : захворюваність в Україні / О. Л. Гутиєв // Дерматологія та венерологія. – 2002. - №1. – С. 55-57.

3. Дюдюн А. Д. Современные  аспекты клиники,  диагностики и  лечения герпесвирусной  инфекции / А. Д.  Дюдюн, Н. Н.  Полион, Т. Н. Полишко  [и др.]  // Дерматология. Косметология. Сексопатология. – 2006. - №1-2 (9). – С. 214-218.

4. Хаитов Р. М. Современные иммуномодуляторы : основные принципы их применения / Р. М. Хаитов, Б. В. Пинегин // Иммунология. – 2000. - №5. – С. 4-7.

5. Гурженко Ю. Н. Комплексная терапия герпетической инфекции у мужчин с применением Герпетада и Кагоцела / Ю. Н. Гурженко, А. Е.  Нагорный // Здоровье мужчины. – 2006. - №1. – С.160-164.

6. Тутушкина Т. В. Клинико-иммунологические особенности течения генитальной формы хронической герпесвирусной инфекции на фоне терапии КагОцелом / Т. В. Тутушкина, А. В. Шульженко, А. Н. Наровлянский [и др.] // Materia Medica. – 2003. - 4 (40). – С. 60-91.

7. Оспельникова Т. П. Эффективность КагОцела при хроническом рецидивирующем генитальном герпесе / Т. П. Оспельникова, В. О. Полонский, А. Н. Наповлянский [и др.] // Клин. фармакология и терапия. – 2004. - №13 (2). – С. 74-76.

8. . Деркач М. И. Исследование функциональной активности клеток иммунной системы периферической крови больных герпесвирусной  инфекцией по продукции цитокинов IL-15 и IL-18 / М.І. Деркач, Г. Н. Дранник, В. И. Фесенкова, А. И. Курченко //    Імунологія і алергологія . - 2007. -№4. - С.70-72.

9. 151.Mogensen T., Melchjorsen J., Malmgaarrd L. Supperession of  Proinflammatory Cytokine Expresssion by Herpes Simplex Virus Type 1 // J. of Virology. – 2004. – Vol. 78, № 11. –P.5883 - 5890.

10. Деркач М. И. Механизмы взаемодействия дендритних клеток, естественных киллеров и  вируса герпеса простого. Возможности фармакотерапии герпесвирусной инфекции с помощью Кагоцела.  / М.І. Деркач,В. И. Фесенкова, А. Е. Нагорный, Г. Н.  Дранник //    Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2007. -№3. - (08 ) С.74-80

11. Melchjorsen J., Siren J. and other Induction of cytokine exspression by herpes simplex virus in human monocyte – derived macrophages and dendritic cells is dependent on virus replication and is counteracted by IPS 27 targeting NF- KB  and IRF-3 // J. of Virology. – 2000. –251. – P.317 - 326. 

РЕЗЮМЕ

« КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРЕПАРАТУ КАГОЦЕЛ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ HSV-ІНФЕКЦІЇ І-ІІ ТИПУ

ТА  ЙОГО ВПЛИВ НА ПРОДУКЦІЮ  ІL-12 ІL-15 ІL-18»

Деркач  М.І.*, Курченко А.І.*, Драннік Г.М**

*Національний  медичний університет  ім. О.О. Богомольця , кафедра клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики.

** ДУ „Інститут  урології АМН України”

У хворих, клінічні  прояви герпес-вірусної  інфекції, у яких  спостерігалися ≥  7 разів на рік,  спонтанна та  індукована продукція IL-12, IL-15 і IL-18  мононуклеарами периферичної крові  вірогідно знижена.

Кагоцел в умовах іn vitro вірогідно підвищує продукцію IL-12, IL-15 і IL-18 мононуклеарними клітинами периферичної крові хворих на часто рецидивуючу герпетичну  інфекцію.

Використання комплексної  терапії (Ацикловір  +Кагоцел) є ефективною та безпечною у лікуванні хворих з часто рецидивуючою герпетичною інфекцією.

У хворих з різною частотою  HVS-інфекції І-ІІтипу після комбінованої терапії з використанням препаратів Ацикловір та Кагоцел спостерігалося збільшення показників спонтанної продукції мононуклеарами крові цитокінів ІL-12, ІL-15  та ІL-18.

Отримані результати  стосовно  властивості Кагоцелу корегувати продукцію IL-12, IL-15, IL-18 в доповнення до його інтерферон-індукуючої дії, розширює розуміння щодо механізмів дії Кагоцелу, а також пояснює його високу ефективність при лікуванні HSV- інфекції І та ІІ типу, особливо у хворих з часто рецидивуючим перебігом.